банту

[bɑntu] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Група народів у Центральній та Південній Африці, що становлять одну з найчисельніших етнічних спільнот континенту.

  2. (Лінгвістика) –

    Родина мов (понад 500 мов і діалектів), поширених на великій території Африки на південь від Сахари, до якої належать, зокрема, суахілі, зулу, кікую, руанда та інші.

  3. (Лінгвістика) –

    Загальна назва представників народів, що розмовляють мовами банту.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бант, р. банта, д. бантові, з. бант, о. бантом, м. банті, к. банте

Більше записів