банькатий
[bɑnʲkɑtɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
(про людину) такий, що має великі, витріщені очі; вилуплені, вирячені.
- (Лінгвістика) –
(переносно, про предмет) опуклий, округлий, що нагадує баньку або кульку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. банькатий, р. банькатого, д. банькатому, з. банькатого, о. банькатим, м. банькатім