1. (про людину) такий, що має великі, витріщені очі; вилуплені, вирячені.
2. (переносно, про предмет) опуклий, округлий, що нагадує баньку або кульку.
банькатий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Це був яскраво-рудий, банькатий, молодий жид. Від такої точної відповіді він втягнув голову в плечі й боязко заморгав білявими віями„ — От так! — Невідомий автор
Частина мови: прикметник () |