1. Властивий бандитам, характерний для них; такий, що здійснюється бандитами.
2. Злочинний, розбійницький; такий, що порушує закони та суспільний порядок.
3. Перен. Нечесний, підступний, заснований на обмані або насильстві.
Словник Української Мови
Буква
1. Властивий бандитам, характерний для них; такий, що здійснюється бандитами.
2. Злочинний, розбійницький; такий, що порушує закони та суспільний порядок.
3. Перен. Нечесний, підступний, заснований на обмані або насильстві.
Приклад 1:
Але… минувся й бандитський аспанфут, потрапив на заслання, хоч і як прислужувався, М. Семенко, пролетів взагалі, як вихор спочатку і як шелестливий вітрець потім, футуризм у всій Європі, помер і Маринетті. «Все тече», — примітивно кажучи.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Григорiй, мабуть, образився за свого Марчика й подав бандитський посвист у тирсу. А коли дворняжка пiдлетiла, помахуючи хвостом, i показала зуби, вiн тут же, на шосе, примусив її служити на заднiх лапах.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Приклад 3:
Iще чути було буйний бандитський посвист. Пудель одмахнувся вiд мух левиною гривою й розумно дивився на кошик, що стояв бiля Сайгора бiля нiг.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”