Значення
- (Юриспруденція) –
Злочинець, який здійснює особливо небезпечні насильницькі дії (грабежі, розбої, вбивства), часто член організованої злочинної групи.
- (Соціологія) –
У розмовному вживанні — про людину, яка поводиться нахабно, грубо, зневажаючи норми моралі та закону; нахаба, грубіян.
- (Історія) –
Істор. Учасник збройних антирадянських формувань, що діяли на території УРСР у першій половині XX століття (у радянській ідеологічній термінології).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бандит, р. бандита, д. бандитові, з. бандита, о. бандитом, м. бандиті, к. бандите