балансуючий
[bɑlɑnsujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Фізика) –
(про предмет, об’єкт) Такий, що знаходиться в стані рівноваги, утримується від падіння або перекидання завдяки зміщенню центра ваги або точці опори.
- (Психологія) –
(перен., про особу, організацію, стан) Такий, що намагається зберегти нестійку рівновагу між різними силами, інтересами або впливами; той, хто маніпулює суперечливими факторами для досягнення тимчасової стабільності.
- (Біологія) –
(у біології, про селекцію) Позначення для типу стабілізуючого добору, що підтримує генетичний поліморфізм популяції шляхом переважного відбору гетерозигот.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. балансуючий, р. балансуючого, д. балансуючому, з. балансуючого, о. балансуючим, м. балансуючім