балансуючий

[bɑlɑnsujut͡ʃɪj] Прикметник

Буква:Б

Значення

  1. (Фізика) –

    (про предмет, об’єкт) Такий, що знаходиться в стані рівноваги, утримується від падіння або перекидання завдяки зміщенню центра ваги або точці опори.

  2. (Психологія) –

    (перен., про особу, організацію, стан) Такий, що намагається зберегти нестійку рівновагу між різними силами, інтересами або впливами; той, хто маніпулює суперечливими факторами для досягнення тимчасової стабільності.

  3. (Біологія) –

    (у біології, про селекцію) Позначення для типу стабілізуючого добору, що підтримує генетичний поліморфізм популяції шляхом переважного відбору гетерозигот.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. балансуючий, р. балансуючого, д. балансуючому, з. балансуючого, о. балансуючим, м. балансуючім

Більше записів