баламучення

[bɑlɑmut͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Психологія) –

    Дія за значенням дієслова “баламутити” — поширення непевних чуток, паніки, занепокоєння серед людей; створення метушні, сум’яття, безладдя.

  2. (Психологія) –

    Стан збудження, метушні, замішання, викликаний такою дією; сум’яття, колотнеча.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. баламучення, р. баламучення, д. баламученню, з. баламучення, о. баламученням, м. баламученні, к. баламучення

Більше записів