балачка

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Розмовний діалект української мови, що поширений на південному сході України (переважно в Донбасі та сусідніх регіонах), який сформувався внаслідок тривалого мовного контакту української з російською мовою та характеризується специфічними фонетичними, лексичними та граматичними особливостями (суржик).

2. (Лінгвістика) –

   Невелика, невимушена, дружня розмова; бесіда.

Правопис та відмінювання