бахуруватий
[bɑxuruʋɑtɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
(Про людину) Який має звичку бахуритися, поводиться пихато, зарозуміло; гордовитий, зарозумілий.
- (Лінгвістика) –
(Перен., розм.) Який виражає бахурство, зарозумілість; пихатий, зарозумілий (про вигляд, поведінку, мову тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бахуруватий, р. бахуруватого, д. бахуруватому, з. бахуруватого, о. бахуруватим, м. бахуруватім