бак

Приклад 1:
Ге­не­ральша ніко­ли не їла ово­щей з сво­го мо­ло­до­го сад­ка: він усе по­об­но­сить, усе вик­ра­де, не див­ля­чись ні на со­бак, ні на сто­рожів. Раз йо­го зас­ту­ка­ли на яб­луні.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
А їй як не вi­ри­ти, ко­ли во­на, за­ми­рав­ши, ба­чи­ла, яке на тiм свi­тi є му­че­нiє i зло­дi­якам, i та­баш­ни­кам, i бре­ху­нам, i мандрьохам; так бу­ло ко­го i до ра­ту­шi при­ве­дуть, пiй­мав­ши на бак­шi з огiр­ка­ми або у ко­мо­рi з са­лом, та ко­ли Хим­ка ска­же, що не вiн вкрав, то бу­ло за­раз i пус­тять та приньма­ються за то­го, на ко­го Хим­ка ска­же, хоч йо­го тог­дi i у се­лi не бу­ло. От­так бу­ло ска­за­ла раз i на па­на Пiст­ря­ка – що то!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Так во­на як по­мо­ло­дiє, то й на­дi­не бi­лу со­роч­ку i ко­си роз­пус­тить, як дiв­ка, та й пi­де доїти по се­лу ко­ров, ове­чат, кiз, ко­бил, со­бак, кi­шок, а по бо­ло­там жаб, яще­риць, га­дюк… Уже пак та­ка не здоїть, ко­го за­ду­ма! Хоч i нi за що i нi­чо­го не­ма, то во­на та­ки возьме своє.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”