Значення
- (Лінгвістика) –
Стилістична фігура, яка полягає в навмисному повторенні сполучників між однорідними членами речення або частинами складного речення для посилення виразності, створення ритму або виділення кожного елемента переліку.
- (Лінгвістика) –
Властивість синтаксичної конструкції, що характеризується надмірним або помітним використанням сполучників, часто з метою надання тексту певного стилістичного ефекту (урочистості, напруженості, деталізації).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. багатосполучниковість, р. багатосполучниковості, д. багатосполучниковості, з. багатосполучниковість, о. багатосполучниковістю, м. багатосполучниковості, к. багатосполучниковосте