Древослів

Словник Української Мови

багаторічник

[bɑɦɑtorit͡ʃnɪk] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Рослина, що живе та плодоносить протягом багатьох років, маючи багаторічні підземні органи (корені, кореневища, цибулини тощо), тоді як надземна частина може відмирати щороку на зиму.

  2. (Історія) –

    Людина, яка прожила багато років, довгожитель (заст., рідко).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. багаторічник, р. багаторічника, д. багаторічникові, з. багаторічник, о. багаторічником, м. багаторічникові, к. багаторічнику

Більше записів