Значення
- (Історія) –
Властивість або стан, що характеризується наявністю великої кількості колін (поколінь, гілок) у родоводі, історії, структурі чогось; розгалуженість, багатовіковість роду чи явища.
- (Техніка) –
У техніці та механіці — конструктивна особливість механізму або деталі, що має багато з’єднаних між собою ланок або колін (наприклад, у валах, трубопроводах).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. багатоколінчастість, р. багатоколінчастості, д. багатоколінчастості, з. багатоколінчастість, о. багатоколінчастістю, м. багатоколінчастості, к. багатоколінчастосте