Словник Української Мови
Буква
1. (у математиці, фізиці) Який має кілька векторів, характеризується дією або розташуванням у різних напрямках; що описується сукупністю векторних величин.
2. (перен., у політиці, дипломатії, економіці) Який спрямований на розвиток відносин або взаємодії з кількома різними сторонами, центрами впливу одночасно; багатонаправлений.
Приклад 1:
Ерозійні процеси в межах Малого Полісся носять природно – антропогенний характер, тому їхній вплив на ґрунтовий покрив багатовекторний за напрямком та інтенсивністю дії. Однією з найголовніших сторін ерозійної деградації є механічне зменшення потужності ґрунтового профілю (механічна деградація).
— Тютюнник Григорій, “Вир”