1. Властивість або стан, що характеризується наявністю багатьох різноспрямованих векторів, напрямів розвитку, впливу чи діяльності; багатоаспектність, багатоплановість.
2. У політиці та міжнародних відносинах — зовнішньополітична доктрина або практика держави, що передбачає активну взаємодію та балансування між кількома центрами сили або політичними блоками, а не орієнтацію виключно на один з них.
3. У математиці, фізиці, інженерії — характеристика системи, яка описується або функціонує за допомогою множини векторів, що мають різні напрями.