1. Властивість або стан, що характеризується наявністю багатьох ліній, паралельних або взаємопов’язаних напрямів розвитку, діяльності чи структури; багатоплановість, багатоаспектність.
2. У техніці, проектуванні та інформатиці — принцип організації системи, процесу або інтерфейсу, за якого вони складаються з кількох незалежних або частково залежних логічних чи фізичних ліній (потоків даних, каналів зв’язку, маршрутів тощо).
3. У мистецтві та літературі — композиційний прийом, що полягає у одночасному розвитку кількох сюжетних ліній, тем або образних систем у межах одного твору.