Властивість або стан, що характеризується наявністю великої кількості окремих квартир у межах одного житлового будинку або комплексу.
У містобудуванні та архітектурі — принцип організації житлового середовища, за якого основним типом житла є багатоквартирний будинок, на відміну від малоповерхової або одноквартирної забудови.