1. Технічний термін, що характеризує кабель, провід або інший елемент, який складається з багатьох окремих тонких провідників (дротів), скручених або сплетених разом у одну жилу для підвищення гнучкості та стійкості до втоми металу.
2. Уживається для позначення конструкції, де застосовано кілька паралельних або сплетених провідників, на відміну від однодротового (суцільного) проводу.