бадьор

[bɑdʲor] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    (діал.) Те саме, що бадьорина — міцна, здорова, повна сил людина, зазвичай про чоловіка.

  2. (Лінгвістика) –

    (діал.) Про те, що викликає бадьорість, піднесений настрій; заохочення, підбадьорювання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бадьор, р. бадьору, д. бадьорові, з. бадьор, о. бадьором, м. бадьорі, к. бадьоре

Більше записів