бабу

Приклад 1:
Ходімо на село, закличу бабу, — тра вилляти переполох! (Тягне його за руку.)
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Я в лiсi буду. К и л и н а Та що ж ти тут робитимеш? А треба все щось робити? К и л и н а Як же маєм жити? А треба жити? К и л и н а Пробi, чоловiче, чи ти вже в голову зайшов, чи що? То так тобi з переляку зробилось. Ходiмо на село, закличу бабу, – тра вилляти переполох! (Тягне його за руку). А хто ж тут недогаркiв отих глядiти буде? (Показує на вiз i начиння). К и л и н а (господарно) Ой правда, правда, ще порозтягають! Аби довiдалися, що горiло, то й набiжать з села людиська тiї! То вже хiба постiй тут, Лукашуню. Я побiжу десь коней попрошу, – бо нашi ж геть у стайнi попеклися! – то зберемо на вiз та й завеземо десь до родини твеї, може, пустять… Ой горе!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
Це в нас, бачите, бамажна хвабрика!» Але в цей момент підвода перегнала б бабу, зап’явши її завісою куряви, і Альчеста так і не почула б слів цього нереального персонажу. II Отож доктор Леонардо і донна Альчеста ще не сіли в човна на Бахтині, щоб їхати в Слобожанську Швайцарію, а, навпаки, допіру в’їхали в місто Зміїв, і перед їхніми очима промайнули інваліди, що торгують хлібом. — Невідомий автор