бабакуватий
[bɑbɑkuʋɑtɪj] Прикметник
Буква:Б
Значення
- (Лінгвістика) –
(про людину) Такий, що має риси, властиві бабаку (старому, немічному чоловікові); старечий, немічний, дряхлий.
- (Лінгвістика) –
(переносно, про предмет або явище) Застарілий, що втратив свою силу, міцність або актуальність; старомодний, дряхлий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бабакуватий, р. бабакуватого, д. бабакуватому, з. бабакуватого, о. бабакуватим, м. бабакуватім