Словник Української Мови
Буква
АЗИМУТ, -а, чол. 1. Кут між напрямком на північ і напрямком на заданий предмет на місцевості, який відраховується за годинниковою стрілкою; використовується в геодезії, навігації, картографії та військовій справі для визначення орієнтирів і прокладання маршрутів.
2. У астрономії — кут між площиною меридіана спостерігача та вертикальною площиною, що проходить через світило; одна з координат у горизонтальній системі небесних координат.
Приклад 1:
У цій системі координат використовують азимут А світила М і його висоту над горизонтом h (рис. 4.1), або зенітну відстань z За початок відліку координат беруть площину горизонту SN та точку півдня S. Азимут А світила М відлічують від точки півдня S уздовж горизонту в бік заходу до вертикала світила (велике коло, що проходить через світило, зеніт і надир).
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”
Приклад 2:
4.1), або зенітну відстань z За початок відліку координат беруть площину горизонту SN та точку півдня S. Азимут А світила М відлічують від точки півдня S уздовж горизонту в бік заходу до вертикала світила (велике коло, що проходить через світило, зеніт і надир). Висоту h світила М відлічують від площини горизонту вздовж вертикала до світила .
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”
Приклад 3:
Азимут А, висоту h і зенітну відстань z світила вимірюють у градусах : азимут від 0 до 3 6 0 ° , в и с о т у — в і д 0 д о + 9 0 ° (н а д г о р и з о н т о м д о з е н і т у) і в і д 0 д о – 9 0 ° (п і д г о р и з о н т о м д о надиру), а зенітну відстань від 0 до +180°. Обидві координати світила в цій системі безперервно змінюється внаслідок обертання небесної сфери.
— Невідомий автор, “033 Golovko Mv Kriachko Ip Astronomiia Tech”