А́ЗБУКА, и, жін.
1. Те саме, що абетка (у 1 знач.). Сукупність графічних знаків (літер) певної мови, розташованих у встановленому порядку; система письма, що ґрунтується на такій сукупності знаків. Українська азбука складається з тридцяти трьох літер.
2. Те саме, що абетка (у 2 знач.). Книжка або посібник для початкового навчання грамоти; буквар. Дитина вперше взяла до рук азбуку.
3. перен. Основи, початкові, найпростіші відомості з якої-небудь галузі знань або діяльності. Азбука музичної грамоти.