АЗБЕ́СТ, -у, чол. 1. Волокнистий мінерал із групи силікатів, що має високу вогнетривкість, міцність і стійкість до дії кислот; використовується у виробництві теплоізоляційних, електроізоляційних та вогнезахисних матеріалів.
2. *У переносному значенні.* Про що-небудь, що символізує незнищенність, стійкість або довговічність (рідко).