У міфології – демон, що мешкає в пустелі. Згідно з біблійним оповіданням, йому щороку приносили в жертву козла.
Це дух зла, який уособлювався одним із двох обрядових цапів. Під час свята Йом Кіпур (Дня спокути) первосвященик поклавши руки на цього цапа, виголошував гріхи всього ізраїльського народу, після чого тварину відводили в безлюдну місцину і залишали у пустелі (звідси назва «цап відпущення»). Другий цапа того ж дня приносили в жертву Богу.
Пізній єврейський фольклор (не раніше III століття до нашої ери), зокрема апокрифічна Книга Єноха, розповідає про Азазеля як про одного з падших ангелів. У цьому творі він є ватажком допотопних велетнів, які повстали проти Бога. Азазель навчив чоловіків мистецтву війни, а жінок – хитрощів, звабив людей до безбожності та розпусти. За Божим судом його було прикуто до скелі в пустелі. З цим персонажем пов’язаний давній іудейський обряд: у певний день (наприкінці грудня, під знаком Козерога) обирали двох козлів – одного для жертвоприношення, а другого для відпускання в пустелю. Священнослужителі визначали, яка тварина призначена Богові, а яка – Азазелю. Спочатку приносили в жертву Богові першого козла, потім первосвященик, поклавши руки на другого, символічно перекладав на нього всі гріхи народу. Цього «козла відпущення» потім виганяли в пустелю, яка вважалася символом підземного світу і природним притулком для гріхів.