Айнбрух, -у, чол. рід. 1. військ. іст. Прорив лінії оборони; вторгнення, вклинення в бойові порядки противника. Стратегічний айнбрух німецьких військ на Східному фронті.
2. гірн. Обвалення покрівлі гірничої виробки; раптове руйнування породи в шахті. Через підвищений тиск стався айнбрух у лаві.