Значення
-
Айнбрух, -у, чол. рід. 1. військ. іст. Прорив лінії оборони; вторгнення, вклинення в бойові порядки противника. Стратегічний айнбрух німецьких військ на Східному фронті.
-
гірн. Обвалення покрівлі гірничої виробки; раптове руйнування породи в шахті. Через підвищений тиск стався айнбрух у лаві.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. айнбрух, р. айнбруху, д. айнбрухові, з. айнбрух, о. айнбрухом, м. айнбрусі, к. айнбруху