автотеїзм

Значення

1. (Філософія) –

   Філософсько-релігійне вчення, що ототожнює Бога з природою або Всесвітом, розглядаючи їх як єдину, самодостатню сутність, яка не потребує зовнішньої причини для свого існування; пантеїстична концепція, де Бог не є особистістю, а внутрішньою основою світу.

2. (Релігія) –

   У богослов’ї — крайня форма пантеїзму, що заперечує існування Бога як окремої, надприродної особистості, проголошуючи самодостатність і божественність самої природи або космосу.

Правопис та відмінювання