1. (техн.) Автоматичне узгодження (синхронізація) частот, фаз або швидкості роботи двох або більше пов’язаних систем, пристроїв або процесів без безпосереднього втручання людини.
2. (кінематогр.) Спосіб озвучування фільмів, при якому звук (музика, шуми, діалоги) записується окремо від зображення, а потім автоматично синхронізується з ним у єдиний стрічковий носій.