авторка

Приклад 1:
Римовані вправи, присвяти до різних родинних урочистостей — це, звісно, домашнє віршоскладання з присмаком сентиментальної «альбомности», і авторка це чітко усвідомлює. Та все ж тягнеться до пера — і водночас соромиться цього.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
А ще кажуть, нiби лiтературою в наш час нiхто не цiкавиться, збуджено подумала авторка й подалася до Сашка Задираки замовляти з себе новий, якомога чепурнiший фотопортрет (його вмiщено в цьому виданнi) — для майбутньої судової справи. Тимчасом довкола роману закружляли перекладачi ще з чотирьох країн, i простий пiдрахунок показував, що, коли все буде гаразд (постукати по дереву!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Нажахана такою перспективою, авторка, з натури лояльна громадянка i патрiотка, вирiшила, що мусить придушити катастрофу в зародку, i з цiєю метою доводить до вiдома читачiв наступне. 1) Нинiшнє видання є єдиною, призначеною для друку, версiєю роману.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”