автономна

[ɑʋtonomnɑ] Прикметник

Буква:А

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Така, що має самоврядування, самостійність у вирішенні внутрішніх питань, незалежність у певних сферах діяльності (про територіальну одиницю, організацію, установу тощо).

  2. (Техніка) –

    Така, що діє самостійно, незалежно від зовнішніх керуючих пристроїв або систем; самокерована (про технічні пристрої, механізми, системи).

  3. (Філософія) –

    У філософії та етиці: така, що керується власними, внутрішньо встановленими законами та принципами, а не зовнішніми впливами; самозаконна (про волю, особу, поведінку).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. автономна, р. автономної, д. автономній, з. автономну, о. автономною, м. автономній

Більше записів