автономна
[ɑʋtonomnɑ] Прикметник
Буква:А
Значення
- (Юриспруденція) –
Така, що має самоврядування, самостійність у вирішенні внутрішніх питань, незалежність у певних сферах діяльності (про територіальну одиницю, організацію, установу тощо).
- (Техніка) –
Така, що діє самостійно, незалежно від зовнішніх керуючих пристроїв або систем; самокерована (про технічні пристрої, механізми, системи).
- (Філософія) –
У філософії та етиці: така, що керується власними, внутрішньо встановленими законами та принципами, а не зовнішніми впливами; самозаконна (про волю, особу, поведінку).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. автономна, р. автономної, д. автономній, з. автономну, о. автономною, м. автономній