1. (у математиці, зокрема в теорії груп, алгебрі та геометрії) Властивість об’єкта (наприклад, групи, графа, алгебричної структури) бути ізоморфним самому собі; існування автоморфізму — взаємно однозначного відображення об’єкта на себе, що зберігає його структуру.
2. (у психології, зокрема в теорії особистості) Здатність людини до самовираження, саморегуляції та розвитку, що керується власними внутрішніми законами і мотивами, а не зовнішніми впливами.