автоконтроль

1. Здатність особи самостійно керувати своєю поведінкою, емоціями та реакціями, звіряючи їх із внутрішніми принципами або соціальними нормами; самоконтроль.

2. У техніці та технологіях — автоматичне регулювання, перевірка та підтримання заданих параметрів роботи машини, механізму або технологічного процесу за допомогою спеціальних пристроїв і систем без безпосередньої участі людини.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |