АВТОКОЛІМА́ЦІЯ, ї, жін., спец. Метод визначення напрямку на джерело світла або на відбиваючий об’єкт, що ґрунтується на суміщенні зображення об’єкта з його власним зображенням, отриманим за допомогою коліматора; застосовується в геодезії, астрономії, оптиці та військовій справі для точного наведення приладів.
автоколімація
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |