АВТОКО́Д, у, чол.
1. Система умовних позначень, що використовується для запису програм у формі, зручнішій для сприйняття людиною, ніж машинний код; мова програмування низького рівня, оператори якої відповідають окремим командам процесора.
2. Спеціалізована система кодів, що автоматично присвоюється об’єктам (наприклад, деталям, документам) для їх ідентифікації та обробки в автоматизованих системах.