Значення
- (Філософія) –
(у філософії, мистецтві, літературі) Властивість бути справжнім, оригінальним, не підробленим; відповідність внутрішньої сутності зовнішньому вираженню, вірність самому собі.
- (Юриспруденція) –
(у юриспруденції, дипломатиці) Офіційно засвідчений текст міжнародного договору або іншого важливого документа, що має однакову юридичну силу з оригіналом; автентичний текст.
- (Історія) –
(істор., церк.) Середньовічна папська грамота особливої важливості, що містила рішення з церковних або правових питань, часто з привілеями; автентик.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. автентика, р. автентики, д. автентиці, з. автентику, о. автентикою, м. автентиці, к. автентико