австрійський

Приклад 1:
Так нарешті ми опиняємося в переповненому людом помешканні, обку­ реному й обкадженому всілякими екваторіяльними пахощами, підсвіченому зеленими і червоними лампами, де всі без винятку співають… …Oro, я навіть не зауважив, як ми перетнули австрійський кордон. Прочитав тільки «Кіферсфельден» чи щось подібне, якісь жукові поля.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Альбораків текст являв собою нав’язливу суміш алюзій, іншомовних цитат, висловів у лапках, всередині яких виникали інші лапки, лапок було більше, ніж усіх інших знаків, разом узятих, за дужку він виносив найнесуттєвіше, а найважливіше скромно ховав у дужках, наче такий собі напівзайвий додаток, до того ж грати словами почав уже з першого речення, коли нагадав, як «у 14-му році в Сараєві з Принципу був застре­ лений австрійський архикнязь». Ця фігура середнього пілота­ жу була підтримана оплесками присутніх — так піднаторіла в джазі публіка реаґує посеред композиції на який-небудь особливо заламаний септакорд.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Австрійський уряд мимо ласкавого ока, яким глядів колись на своїх “тірольців сходу”, був далекий від думки, що український те- атр може коли-небудь стати par excellence національною інститу- цією, у якій падали би іскри життя і вітхнення у збідоване й зде- зорієнтоване тоді громадянство. Зрештою тогочасний репертуар не давав приводу до ніяких по- боювань.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”