Словник Української Мови
Буква
1. Тропічне вічнозелене плодове дерево родини лаврових, що культивується заради їстівних плодів.
2. Плід цього дерева, велика ягода грушоподібної або овальної форми з темно-зеленою шорсткою шкіркою, ніжною маслянистою м’якоттю зеленувато-жовтого кольору та великою кісточкою всередині; використовується в кулінарії, зокрема для приготування салатів, соусів (наприклад, гуакамоле) та бутербродів.
Приклад 1:
до азiйської химеричної — жовтий мiсяць, цитрина, неспiле авокадо — прозеленi, все це мiситься в одному тиглi, який шалений, оглушливий для ока фiльм, нема ж йому впину, ярмарково‑строкатi ятки на вулицях, хризолiтовий полиск вiтрин у розповнi дня, i над усiм, на придорожнiх щитах — карамельно‑яскраво розсмiянi кiлькаметровi личка загиблих дiтей: жертви drunk driving вознесенi в небо маленькi янголи цього земного падолу, о Дейвi, о Кевiне, о Мерi‑Джейн, що буде завтра з нами всiма? — побачиш з iлюмiнатора захiд сонця над Атлантикою: воно падає стрiмко, на очах, вiдкидаючи вздовж овиду яро‑червону дорiжку, i хмарнi снiги сутенiють на вапняк, на гiрську породу в темних прожилках рiвчакiв, а вiдтак починають скресати, сiрими торосами в студених сталево‑синiх проталинах, тiльки там, де впало сонце, ще виднiється чiт‑ко окреслений острiвець жару, i вже напливає звiдусю‑ди морська мла, i лiтак входить у нiч, за яку годину протинаючи її з кiнця в кiнець, i от уже знову сiрiє в iлюмiнаторах, цим разом свiтаючи, — ти почуєш, як дихає планета — мов немовляче тiм’ячко, як близько там, у небi, до Бога, бо, знiмаючись з мiсця, виламуючись iз насидженої лунки, ми вiдкриваємося йому так само, як у мить народження або смертi, — i ти вирвешся, о, вiрю, знаю!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”