А́вла, іменник жіночого роду. 1. заст. Те саме, що авли́к; невелика крита господарська споруда для зберігання сіна, соломи або інвентарю, часто прибудована до хати чи стіни.
авла
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |
Древослів
Словник Української Мови