Значення
-
У римському праві — спадкове право на користування чужим майном (сервітут), яке належало певній особі довічно або на визначений строк, на відміну від речових сервітутів, прив’язаних до земельної ділянки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. авідітет, р. авідітет, д. авідітет, з. авідітет, о. авідітет, м. авідітет, к. авідітет