авгур

**А́ВГУР**, -а, чол.

1. Жрець у Стародавньому Римі, який ворожив і тлумачив волю богів за польотом і криком птахів, а також за іншими природними явищами.

2. *перен., ірон.* Людина, яка вдає, ніби знає таємниці, приховані від інших, або робить таємничий, багатозначний вигляд; шарлатан, пройдисвіт.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |