Значення
- (Юриспруденція) –
У банківській справі — операція, за якої банк (аваліст) бере на себе гарантійне зобов’язання сплатити за векселем (траттою) у разі, якщо платник (трасат) не здійснить платіж у встановлений строк; надання банківської гарантії за платіжним документом шляхом проставлення на ньому відповідного підпису або печатки (авалю).
- (Юриспруденція) –
У фінансовій практиці — форма гарантування (поручительства) за виконання будь-якого фінансового чи комерційного зобов’язання, що підтверджується письмовим зобов’язанням (авалем) на документі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. авалювання, р. авалювання, д. авалюванню, з. авалювання, о. авалюванням, м. авалюванні, к. авалювання