1. (у психіатрії) патологічний стан, що характеризується повною або частковою втратою здатності до емоційних переживань, сприйняття та вираження почуттів; емоційна спустошеність.
2. (у давньогрецькій культурі та історії права) позбавлення громадянських прав, честі та громадянства, що робило людину поза законом.