Значення
- (Лінгвістика) –
(в історії грецької мови та літератури) Напрям, що виник у елліністичну добу, який проголошував зразком для наслідування класичну аттичну (афінську) літературну мову V–IV ст. до н. е., протиставляючи її поширеній на той час «загальній» (койне) мові.
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) Мовна особливість, слово або вираз, характерні для класичної аттичної діалектної норми давньогрецької мови.
- (Література) –
(у ширшому значенні) Тонка, вишукана й дотепна форма висловлювання, що вважається характерною рисою стилю афінських письменників-класиків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. аттикізм, р. аттикізму, д. аттикізмові, з. аттикізм, о. аттикізмом, м. аттикізмі, к. аттикізме