атож

Приклад 1:
Лушня не за­га­яв­ся: – Атож! – од­ка­зує.- Чим усил­ко­ву­ва­тись та про­си­ти пар­ха, то вже кра­ще своїми ру­ка­ми до­ти та погріти­ся…  ‘
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
… в тебе були чудеснi ноги, всi дiорiвськi‑сен‑лоранiвськi модельки на своїх жердинах мали б на вид таких нiг негайно пiти й утопитися, це зараз ти вже другий мiсяць не вилазиш iз штанiв, бо литки розцяцьковано, як мапу, архiпелагом рiзнотонних, червонястих i брунатних, лускатих i злущених плям — шрами, порiзи, опiки, навiч представлена iсторiя дев’ятимiсячної (атож, дев’ятимiсячної!!!) mad love, iз якої вийшла — правдива madness, а тодi ти просто гладила його ногою по головi, переповнена нiжнiстю…
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Тут впору розреготатися — бодай тому, що цiєї осенi, через силу волочачи своє нещасне, пригноблене тiло вулицями чужого мiта, ти вперше спiзнала самопочуття невидимки — не вiдразу навiть i втямила, в чiм рiч, а втямивши, почала чiпко придивлятися: атож, так i є — зустрiчнi мужчини ковзали по тобi байдужливими, незрячими поглядами, як по неживому предмету, i навiть в автобусi, зближаючись, пiдiпхана тлумом, на ризиковану вiдстань до чиєї‑небудь крижастої спини з хокейною емблемою, ти не вловлювала того блискавичного, промельком, тварного iмпульсу, — скинутись, озирнутись, — що то вмикається в них вiдрухово, просто на запах жiнки, але не тiльки: насправдi‑бо вони — може, хiба крiм зекiв та солдатiв, пошизiлих од абстиненцiї бiдак, — вiдзиваються не так на жiнку, як на жодним приладам не пiддатнi, купно наведенi на цю жiнку частоти всiх iнших мужських домагань, котрi в цiй хвилi облягають її…
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”