1. Музичний напрям або принцип композиції, що відмовляється від тональної організації музичного матеріалу, тобто від централізації навколо певного тонічного центру (тоніки) та функціональних зв’язків між акордами, характерних для мажоро-мінорної системи.
2. Музична система, що виникла на початку XX століття, в якій усі дванадцять звуків темперованого звукоряду вважаються рівноправними, а їх поєднання не утворює традиційної тональної тяги до головного тону.