атестат

Значення

1. (Освіта) –

   Документ, що підтверджує завершення навчання у закладі освіти. Йому передували випускний вечір, роздача атестатів та нагород (Донч., V, 1957, 557); Сашко отримав атестат із відзнакою (Кучер, Трудна любов, 1960, 285). Також це свідоцтво про надання наукового чи спеціального звання, наприклад, атестат старшого наукового співробітника. Атестат зрілості — це документ про закінчення середньої школи. Віталій Калмиков мав отримати його приблизно за тиждень (Смолич, II, 1958, 116).

2. (Юриспруденція) –

   Документ, що надає право військовослужбовцю або його родинам отримувати грошове чи майнове забезпечення. Він уже оформив грошовий атестат на матір (Кучер, Чорноморці, 1956, 189).

3. (Юриспруденція) –

   Посвідка, що засвідчує проходження служби, або рекомендаційний лист із попереднього місця роботи. Петушек був іноземним фахівцем із схвальними атестатами від відомих хімічних компаній (Шовк., Інженери, 1956, 140).

4. (Лінгвістика) –

   Узагальнено — характеристика, відгук. [Лікар:] Старий кавалер, це все одно що старий пес. [Любов:] Оце так відгук про старих кавалерів! (Л. Укр., II, 1951, 50); — Бій, бій — це для нас найкраща рекомендація, — продовжував Самієв (Гончар, III, 1959, 21); Вірність обраного партією курсу перевірена часом. Потужний підйом усіх галузей економіки країни — найкраще свідчення для цього курсу (Літ. Укр., 23. IV 1963, 2).

Правопис та відмінювання