1. Документ, що підтверджує завершення навчання у закладі освіти. Йому передували випускний вечір, роздача атестатів та нагород (Донч., V, 1957, 557); Сашко отримав атестат із відзнакою (Кучер, Трудна любов, 1960, 285). Також це свідоцтво про надання наукового чи спеціального звання, наприклад, атестат старшого наукового співробітника. Атестат зрілості — це документ про закінчення середньої школи. Віталій Калмиков мав отримати його приблизно за тиждень (Смолич, II, 1958, 116).
2. Документ, що надає право військовослужбовцю або його родинам отримувати грошове чи майнове забезпечення. Він уже оформив грошовий атестат на матір (Кучер, Чорноморці, 1956, 189).
3. Посвідка, що засвідчує проходження служби, або рекомендаційний лист із попереднього місця роботи. Петушек був іноземним фахівцем із схвальними атестатами від відомих хімічних компаній (Шовк., Інженери, 1956, 140).
4. Узагальнено — характеристика, відгук. [Лікар:] Старий кавалер, це все одно що старий пес. [Любов:] Оце так відгук про старих кавалерів! (Л. Укр., II, 1951, 50); — Бій, бій — це для нас найкраща рекомендація, — продовжував Самієв (Гончар, III, 1959, 21); Вірність обраного партією курсу перевірена часом. Потужний підйом усіх галузей економіки країни — найкраще свідчення для цього курсу (Літ. Укр., 23. IV 1963, 2).