1. Стилістична фігура, при якій однорідні члени речення або частини складного речення з’єднуються без сполучників, що створює ефект динамічності, наголошує на кожному елементі або імітує швидку мову; безсполучникове з’єднання.
2. У лінгвістиці — принцип або спосіб побудови синтаксичних конструкцій без використання сполучників, протилежний синдетизму.