1. (лінгв.) Позначає спосіб зв’язування думки в мовленні, при якому кожна наступна фраза або думка виникає на основі асоціації з попередньою, утворюючи своєрідний ланцюжок, а не підпорядковується єдиному загальному задуму; характерний для ситуативного, ненапнулого мовлення.
2. (психол.) Стосується методу або процесу, при якому один образ, поняття або ідея викликає наступний через асоціацію, формуючи послідовний ланцюг мислення або спогадів.