аскеза

1. Цей термін походить з античності, де спочатку означав систему тренувань атлета перед змаганнями. У Стародавній Греції це передбачало, зокрема, сексуальну стриманість спортсменів, щоб не марнувати енергію. Згодом поняття значно розширилося й почало означати загальну боротьбу з вадами та прагнення до чеснотного життя. Наприклад, піфагорійці вважали аскезу сукупністю правил для пізнання істини. У християнстві, особливо в католицтві, аскеза була зосереджена навколо подолання плоті, що символізувала тлінність матеріального світу, що зрештою спричинило негативне ставлення церкви до сексу та вимоги аскетичного життя від священнослужителів і чернецтва.

2. Це поміркований, заснований на самозреченні спосіб життя, який ґрунтується на традиції або має релігійну чи ідеологічну мотивацію. Для нього часто характерна сексуальна утриманність.

3. Це комплекс фізичних і моральних вправ, мета яких — звільнити дух від влади плоті. Як духовна практика, аскеза є свідомим самообмеженням, самовідданістю або виконанням суворих обітниць, іноді навіть із елементами самокатування. Її ціллю є досягнення певних духовних вершин або набуття надприродних властивостей. Такі практики існують у різних формах у багатьох культурах і традиціях світу.

4. Те саме, що аскетизм.

Приклади:

Приклад 1:
Однак **аскеза** не вилікувала його від душевних мук. Тоді Сідхартхі припинив добровільне голодування, махнув рукою на брахманські Веди і лише після цього духовно прозрів, коли сидів у глибокому роздумі під деревом бодх поблизу міста Гая (на півдні штату Біхар).
— Unknown Author, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”