1. Цей термін походить з античності, де спочатку означав систему тренувань атлета перед змаганнями. У Стародавній Греції це передбачало, зокрема, сексуальну стриманість спортсменів, щоб не марнувати енергію. Згодом поняття значно розширилося й почало означати загальну боротьбу з вадами та прагнення до чеснотного життя. Наприклад, піфагорійці вважали аскезу сукупністю правил для пізнання істини. У християнстві, особливо в католицтві, аскеза була зосереджена навколо подолання плоті, що символізувала тлінність матеріального світу, що зрештою спричинило негативне ставлення церкви до сексу та вимоги аскетичного життя від священнослужителів і чернецтва.
2. Це поміркований, заснований на самозреченні спосіб життя, який ґрунтується на традиції або має релігійну чи ідеологічну мотивацію. Для нього часто характерна сексуальна утриманність.
3. Це комплекс фізичних і моральних вправ, мета яких — звільнити дух від влади плоті. Як духовна практика, аскеза є свідомим самообмеженням, самовідданістю або виконанням суворих обітниць, іноді навіть із елементами самокатування. Її ціллю є досягнення певних духовних вершин або набуття надприродних властивостей. Такі практики існують у різних формах у багатьох культурах і традиціях світу.
4. Те саме, що аскетизм.