1. Це релігійно-моральне вчення, яке закликає до відмови від життєвих задоволень, самітності та придушення фізичних потреб з метою досягнення духовної ідеальної чистоти. Таке явище, як релігійний аскетизм або будь-яке інше хибне трактування громадянського обов’язку, йому абсолютно не властиве (Вісник АН, 5, 1949, 37).
2. У переносному значенні — це крайня стриманість і свідома відмова від комфорту та благ життя. Батько розповідав цю притчу жартома, оскільки аскетизм, закладений в її сенсі, був абсолютно протилежний його натурі (Фр., IV, 1950, 195); У окремих п’єсах І. Кочерга надає персонажам рис невиправданого аскетизму та самопожертви, які не притаманні радянській людині (Укр. рад. драм., 1957, 67).